Пенсіонер передав на потреби військових частину своєї пенсії: Не можемо боронити свою землю зі зброєю в руках, то маємо боронити її всіма доступними методами
Сьогодні Україна горить в полум’ї повномасштабної війни, яку проти неї веде російська федерація. Сьогодні кожне з нас, українців, на своєму місці робить все можливе і неможливе, іноді навіть на грані людських можливостей аби пришвидшити нашу спільну Перемогу над ворогом.
Із завмиранням серця ми щоденно відкриваємо новини і читаємо про здобутки на фронті наших захисників. Адже немає мабуть такої родини, в якій не було б батька, чоловіка, сина чи брата, що сміливо та з відчуттям неабиякої відповідальності пішли на війни, щоб боронити рідний край, нашу Україну і кожну її родину. Низький уклін кожному і кожній, хто зі зброєю в руках відвойовує мир, стоїть на варті цілої Європи.
Проте варто відзначити, що і в тилу є люди, якими ми повинні пишатись. Це волонтери, благодійні організації, територіальні громади як наша Горщиківська, колективи підприємств, організацій, закладів і прості мешканці міст, селищ та сіл. Вони не сидять склавши руки. Щоденно працюють над тим аби забезпечити самим необхідним наших воїнів хто чим може – від військового обмундирування та військової техніки до смачної, домашньої їжі і грошей.
Людиною, якою ми можемо пишатись, є і уродженець Горщиківської територіальної громади, пенсіонер, який нині живе в селі Бондарівка – Станіслав Августович Рафальський.
Народився Станіслав Августович у 1925 році в селі Жупанівка в сім’ї колгоспників. Пережив тяжкі роки Голодомору 1932-33 років. Його батько загинув в роки Другої світової війни. Мама сама піднімала родину – працювала дояркою. У 1942 році самого Станіслава Августовича, ще зовсім юного фашисти забрали до Німеччини. У свої 17 років на той час він побачив та пережив чимало труднощів. Бачив війну та її наслідки. В Україну повернувся лише у квітні 1945 року. Далі були важкі роки відбудови країни, підняття її з руїн.
Нелегко прийшлось йому та його дружині Марії. Та все ж вони народили і виховали двох дуже гарних синів – Михайла і Анатолія. Станіслав Августович працював і тесляром на Омелянівському ДТЗ, і різноробочим в колгоспі ім. Шевченка. Все життя у праці та турботах провів учасник війни.
«Ніколи не думав, що колись знову війна прийде на нашу землю, – говорить чоловік. – Війна не приносить нічого доброго. Від неї лише горе, біда і розруха. Я знаю це, бо бачив її на власні очі. Сьогодні я не можу взяти до рук зброю, але не можу бути осторонь події».
І не стоїть осторонь чоловік з великим і чуйним серцем. Нещодавно він звернувся за допомогою до голови Горщиківської територіальної громади Олексія Туровського аби передати частину своєї пенсії для БО «Благодійний фонд «Лео». 1000 грн. – ось та сума, яка була надана Станіславом Августовичем і яку перерахував на рахунок фонду Олексій Туровський.
«Це не просто гроші, – відзначив пенсіонер. – Це частинка мого серця і моєї любові тим, хто сьогодні нас обороняє і людям, яким зараз значно важче ніж нам тут в селі».
Хочу нагадати, що БО «Благодійний фонд «Лео» це саме той фонд, з яким так активно співпрацює Горщиківська громада. Вони опікуються наданням допомоги військовим, а ще людям, які постраждали від війни. Разом ми зробили вже багато добрих справ і ще більше зробимо за підтримки з боку жителів громади.
«Я продовжу надавати допомогу нашим захисникам і далі скільки зможу, – підсумував зустріч з Олексієм Туровським Станіслав Рафальский і доповнив – Прошу долучатись і своїх односельців, жителів всього Коростенського району. Не можемо боронити свою землю зі зброєю в руках, то маємо боронити її всіма доступними методами. Хочемо миру на своїй землі, то не дамо ворогові жодного шансу перемогти наших вояків».
Наталія Колєнова,
член Національної спілки журналістів України
