Марія Мошківська: «Моє життя, мої діти та онуки, мій дім, моя країна – найбільший скарб мого серця»
Є люди, про яких не можна не написати. Вони глибокого западають в душу, в самісіньке серце і лишаються там назавжди. Вони як сонячне проміння, що гріє, лагідно огортає тебе, вселяє в тебе любов, віру та надію.
Саме такою є Марія Миколаївна Мошківська з Горщиківської територіальної громади Коростенського району. Народилась жінка в багатодітній родині 03.07.1932 року в селі Боровиця Коростенського району. В батьків крім Марії Миколаївни було ще 17 дітей.
Нелегким був життєвий шлях пані Марії. Страшні роки Голодомору, потім війни, розбудови майже вщент зруйнованої окупантами країни. Такі події могли зламати кого завгодно та тільки не жінку, що має в серці добре, чуйне серце і відкриту до людей душу.
З раннього віку Марія Миколаївна пішла працювати до колгоспу. На той час це була дуже важка праця за трудодні. Часом здавалося, що руки опускаються, проте з малечку вихована в працьовитій родині юна Марія не здавалася. Працювала на рівні з дорослими.
Далі вийшла заміж, народила та виховала 5 прекрасних дітей. За це отримала почесне звання Мати-героїня. Сьогодні радують бабусю 10 онуків та 10 правнуків. Дарують їй свою вдячність за любов, трепетне відношення до кожного члена великої родини, турботу та ласку.
«Моє життя, мої діти та онуки, мій дім, моя країна – найбільший скарб мого серця. Я дуже хочу, щоб в Україну знову повернувся мир, добро, злагода, спокій. Молюся Богу за це щодня», – розповідає Марія Миколаївна.
На жаль, війна, яку розв’язала росія проти України розкидала по світу дітей пані Марії, розлучила її з найріднішими. Саме тому, щоб підтримати її, допомогти по господарству до літньої жінки кілька разів на тиждень навідується соціальний робітник Центру надання соціальної допомоги Горщиківської сільської ради Тамара Миколаївна Ковтуненко.
«Я дуже вдячна нашій сільській раді за таку помічницю, – каже Марія Миколаївна. – Для мене вона не просто соціальний робітник, це моя дитина, яка мене завжди вислухає, допоможе, підтримає, порадить».
Варто відзначити, що Марія Миколаївна дуже гарна господиня. Це приклад для багатьох. В свої 91, а це, погодьтесь, поважні роки продовжує займатися домашнім господарством, вирощує квіти, що радують не тільки її, а й оточуючих.
Має справжню українську співочу талановиту душу. Не зважаючи на утиски, що були за часів радянського союзу, з молодих років дуже полюбляє вишивати хрестиком і робить це майстерно. В будинку виграють різними барвами прекрасні вишиті картини, рушники та килим розміром 2 на 3 метри витканий та вишитий власноруч.
«Якби я знала як, то хотіла б допомогти нашим захисникам, передаючи волонтерам свої доріжки, картини. Наші соколики стоять за кожного з нас не на життя, а на смерть. Вірю, що вони обов’язково повернуться додому з перемогою», – ділиться з нами Марія Миколаївна.
Тяжкі випробування випали на долю ветеранів і людей похилого віку. Вони пройшли крізь жахи тоталітаризму, голодоморів, війн та репресій, але зуміли вистояти і пронести через життя найкращі духовні якості покоління – честь, гідність, вихованість, толерантність. Найбільше багатство літніх людей – їх досвід, мудрість, вміння.
"Безмежна вдячність вам, дорогі представники старшого покоління, за безцінні знання та слушні поради, за готовність підтримати і допомогти, за гідний приклад для наслідування. Міцного вам здоров’я, міцності й перемоги!", - з повагою Горщиківська сільська рада
Наталія Колєнова,
член Національної спілки журналістів України
