У Горщиківській громаді відкрили Алею Слави на честь полеглих захисників
Пекучий біль і гіркий смуток знову об’єднали жителів Горщиківської громади у спільній молитві та скорботі. Під тужливі звуки мелодії «Плине кача», що давно стала символом прощання з українськими лицарями, відбулося урочисте відкриття Алеї Слави. Захід пройшов у селі Вигів — на славетній землі, що є батьківщиною українського гетьмана Івана Виговського. Це надзвичайно символічно, адже через століття нове покоління воїнів-земляків продовжило шлях героїчних предків, відстоюючи незалежність України у боротьбі з тим самим історичним ворогом.
До вшанування пам'яті героїв долучилися заступник начальника Коростенської районної військової адміністрації Володимир Сивко, голова Горщиківської сільської ради Олексій Туровський, староста Вигівського округу Володимир Вигівський, працівники сільської ради, місцеві жителі, а також учні та вчителі Горщиківського ліцею та Вигівської філії. Особливими й найпочеснішими гостями були родини полеглих воїнів. Кожне слово, що звучало цього дня, було сповнене глибокого співчуття та поваги до тих, хто втратив у цій війні найдорожчих людей.
Звертаючись до громади та сімей героїв, голова Горщиківської сільської ради Олексій Туровський наголосив на важливості збереження пам’яті про кожен подвиг.
«Сьогодні ми відкриваємо не просто меморіал, ми відкриваємо Алею Слави — сторінку живої історії нашої громади, написану кров’ю та надлюдською мужністю. Тут, на вигівській землі, ми особливо гостро відчуваємо незламний дух спадкоємності поколінь у боротьбі за свою землю. Ці хлопці — наші сусіди, друзі, рідні — стали стіною між нами та ворогом. Вони обрали шлях воїна, щоб ми могли жити, працювати й ростити дітей під українським прапором. Наш обов’язок перед ними — не лише пам’ятати їхні імена, а й бути гідними їхньої жертви. Ми розділяємо цей невимовний біль із родинами, які втратили своїх близьких, і схиляємо голови у вдячності за їхній подвиг. Герої не вмирають, поки вони живуть у наших серцях», — зазначив у своєму виступі Олексій Туровський.
Після виконання Державного Гімну України та офіційних промов присутні схилили голови у загальнонаціональній хвилині мовчання. Застигле повітря прорізали лише звуки метронома, відраховуючи секунди вічності для тих, хто вже ніколи не повернеться до рідної хати. Особливо щемливою стала поетична частина заходу, де школярі декламували рядки про мужність і патріотизм, нагадуючи, що сьогоднішні герої стали на захист держави так само самовіддано, як колись козацькі полки.
На заході відбулася знакова подія — вручення державної нагороди. Згідно з Указом Президента України, орденом «За мужність» III ступеня було нагороджено Андрія Вікторовича Яремчука (посмертно). Відзнаку отримали батьки Героя — Ірина та Віктор Яремчуки. Ця нагорода стала ще одним свідченням неоціненного внеску їхнього сина у майбутню перемогу.
Отець Юрій провів обряд освячення Алеї Слави, закликаючи громаду завжди згадувати героїв у молитвах. Тепер з пам'ятної стели на односельців та близьких щодня дивитимуться очі одинадцяти відважних воїнів: Євгенія Горбатого, Андрія Яремчука, Геннадія Гордійчука, Станіслава Прохоренка, Рустама Рашка, Яна Даманського, Тараса Русецького, Віктора Чернецького, Юрія Коршунова, Олега Баранівського та Володимира Волашенка.
Завершилося віче покладанням квітів під супровід пісні «Обійму ці могилки в саду». Море живих квітів на новій Алеї Слави стало символом нашої безмежної вдячності. Ми стоїмо, бо за нашими плечима — сила душ наших захисників, а попереду — Перемога, яка матиме присмак і радості, і страшного болю. Вічна слава Героям!
Дякуємо всім, хто прийшов сьогодні і підтримав родини полеглих!
